Емоції та почуття – друзі чи вороги?
Щодня нас супроводжують найрізноманітніші емоційні стани та почуття. Добре це чи погано? Допомагають вони нам чи шкодять? Важко сказати однозначно. Трапляється, що одна і та ж емоція у різних ситуаціях може бути доречною, а може – зовсім безглуздою.
Ось, наприклад, випадок із життя: Ольга, проходячи стажування у суді, дуже хотіла допомогти всім, хто туди звертався, і щиро посміхалася, запитуючи про проблеми. Доки одного разу їй грубо не зауважили, що у людей горе, а вона з них сміється ( хоча такого у дівчини і в думках не було). Це настільки її вразило, що вона зовсім перестала посміхатися, хоча й залишалася ввічливою. Картаючись за необережну поведінку, вона врешті-решт себе покарала – заборонила радіти. З її життя щезла радість. З того часу пройшло вже близько тридцяти років, вона – прекрасний фахівець своєї справи, досвідчений суддя, а от «смаку» життя ще довго не відчувала. Як наслідок, страждала центральна нервова система, періодично брала у полон депресія. Ситуація все більше погіршувалася, аж поки за допомогою фахівця не було віднайдено причину.
Байдужим до чужих суджень людям жити набагато легше. Та нерідкі випадки, коли людина бере сказане близько до серця, і це може змінити її поведінку, відношення до оточуючих і загалом життя, навіть серйозно погіршувати самопочуття.
Кожній людині необхідно переживати усю гаму емоцій та почуттів. Не можна щось викреслити або, наприклад, заборонити собі хвилюватися, тому що витіснені почуття замінить інший, не набагато приємніший стан. Не дозволяємо собі радіти – прийде печаль, забороняємо гнів – приходить страх.
Загалом емоційну сферу людини формують дитинство і сімейні традиції. Наприклад, у одній родині, коли дитина усамітнювалася і ставала зосередженою, її одразу ж веселили і не давали сумувати. Маленький хлопчик виріс у дорослого чоловіка, який звик приховувати біль і горе за маскою постійної радості. У нього завжди було «все гаразд» – аж поки серце не витримало такого навантаження…
У нашому суспільстві глибоко вкоренилася думка, що хлопчики не мають права плакати та боятися. Це призводить до того, що у дорослому віці представники сильної статі звикають «заганяти» почуття вглиб. Вони можуть довгий час терпіти, бути удавано спокійними та ввічливими, а пізніше ні з того ні з сього просто «вибухати», або ще гірше: інсульти та інфаркти.
Чоловіки і жінки по-різному переживають емоції та почуття. Що казати, у протилежних статей навіть будова головного мозку різна. Жінки більш емоційні і повністю віддаються переживанням.
Запам’ятайте, кожній людині необхідно переживати емоції та почуття! Саме вони насичують наше життя яскравими барвами і є генераторами енергії. Головне – не залишатись у певному стані надовго, адже можна довести себе до емоційного вигорання і навіть психічного захворювання. Треба вчитися вчасно зупинятися, керувати своїми емоціями, доки вони не почали управляти вами та вашим життям!
Якщо вірити науці психосоматиці, яка вивчає вплив почуттів, думок і дій на наше здоров’я, причиною 80 % захворювань є саме неправильне переживання і трактування емоцій. Тому для повноцінного життя необхідно навчитися відчувати, не підміняючи одні стани іншими, розуміючи їх природу та походження.
Трапляється, що певна поведінка та спосіб дій властива цілим націям. Наприклад, всі чули про «американську» посмішку. Але наскільки вона щира та справжня? Адже американці – лідери за кількістю відвідувань психологів, психотерапевтів та психіатрів. А відомий бренд «Макдоналдс» відмінив обов’язкову посмішку працівників своїх закладів у країнах СНД: відвідувачів лякала така поведінка, і вони йшли, нічого не купивши.
Отже, все має бути в міру, відповідати місцю та часу. Головне – не зраджувати собі, розуміти себе, а відтак і інших. А ще важливо розбиратися у природі емоцій.
Дізнатися більше цікавої психологічної інформації ви можете, відвідавши сайт www.mirpoznanija.ru. У Луцьку до Вашої уваги – як індивідуальні консультації, так і групові заняття курсу «Сам собі психолог». Обов’язковий попередній запис за телефоном 0508050288.
Бажаю Вам жити свідомо, пізнавати та любити життя! З повагою, Наталі Рейч.
