Технічна допомога бійцям АТО від волинських винахідників

Робот, який може підливати квіти, варити каву та годувати ваших рибок… Гадаєте, що українцям про такого і мріяти зась? Переконані, що таке чудо техніки могли придумати лише японці? Зовсім ні. У Волинській обласній Малій академії наук такий винахід вже давно нікого не дивує…

Діти різного віку, вподобань і соціального статусу, навчаючись у секції «Робототехніки та електроніки», створюють справжні технічні шедеври. І, як запевняє їхній керівник, доцент кафедри загальної фізики та методики викладання фізики СНУ, кандидат технологічних наук Олександр Мартинюк, створення роботів господарського призначення під силу навіть початківцям.
« Ми постійно вдосконалюємося, розробляємо різноманітні проекти. Як правило, учні, які націлені на результат, займаються у нас аж до закінчення своїх загальноосвітніх шкіл. У старшій школі вони розробляють наукові проекти, де вже присутній момент новизни. Менші ж вихованці спочатку набувають навиків роботи з вимірювальними приладами, отримують загальну інформацію про технологію виготовлення. Інколи вони придумують ще більш цікаві проекти, ніж дорослі. Щоправда, їх не завжди можна реалізувати», – розповідає він.
Діти розбирають стару техніку та вдихають у неї нове життя. Разом із керівниками продумують кожну деталь, намагаючись створити якесь ноу-хау.
Зараз вони зосереджені на розробці роботизованих систем для АТО, зокрема, безпілотних літаючих апаратів та роботів-саперів. Разом із тим, якщо проект «Робот-сапер» лише на початковій стадії розробки, то безпілотник власного конструювання Волинська обласна Мала академія наук вже встигла випробувати на фестивалі науки «Пікнік».
Цей винахід забезпечує можливість відеозйомки, відстежування тих чи інших об’єктів.
«Наразі проект безпілотника Волинської Малої академії наук на стадії постійного експерименту, – зауважує Олександр Мартинюк. – В перспективі його керування має здійснюватися за допомогою спеціальної супутникової програми, без людського втручання. Він повинен проходити заданий програмою алгоритм, виконуючи поставлені завдання. Як правило, це фотографування та відеозйомка місцевості і, що важливо для військових цілей, сканування місцевості за допомогою тепловізора».
Загалом існує два типи безпілотних апаратів: перший рухається, використовуючи повітряні маси, основою другого є коптерні системи. Попри те, що перший тип вирізняється мінімальним енергоспоживанням, його собівартість дорожча. Окрім того, як запевнив Олександр Семенович, методика його виготовлення дуже складна та потребує неабияких точних розрахунків.
Натомість безпілотники, базою яких є коптерні системи, технічно зробити простіше. Так от, саме такий тип літаючого апарата було створено викладачами та вихованцями секції «Робототехніки та електроніки» Волинської обласної Малої академії наук.
Як розповів Олександр Мартинюк, за його основу було взято науковий проект, розроблений у минулому році їхнім вихованцем Юрієм Латвином. Тоді планувалося, що його використовуватимуть у своїй роботі представники МНС, зокрема, для фіксацій можливих пожеж на певній території. Зрозуміло, що така розробка просто не могла залишитися поза увагою журі, і вихованець Волинської обласної Малої академії наук виборов призове місце.
« Цього року ми виправили усі недоліки та, адаптувавши минулорічний проект до потреб сьогодення, створили трикоптерний безпілотний літаючий апарат. Зауважу: така система дозволить витрачати менше струму, що, без сумніву, є позитивним моментом», – наголошує керівник секції.
Окрім того, трикоптерні безпілотники можуть довше перебувати у повітрі – від кількох десятків хвилин до кількох годин.
«Сподіваємося, що вже скоро наші військові зможуть використовувати створений нами апарат у професійних цілях. Так, на блокпостах АТО для того, щоб здійснити розвідку місцевості, достатньо буде такий безпілотник підняти на певну висоту та просканувати територію на наявність імовірного ворога. Завдяки цьому військові можуть уникнути прямого враження зі сторони ворога», – розповідає науковець.
Цікаво, що собівартість розробленого Волинською обласною Малою академією наук безпілотника зовсім невелика. Якщо деякі зразки промислових безпілотників можуть коштувати до кількох десятків тисяч доларів, собівартість цього проекту не перевищує кілька тисяч гривень. Найдорожче вартують елементи живлення до такого апарату.
Олександр Мартинюк наголосив, що визначальну роль у здешевленні їхніх безпілотників відіграє те, що багато деталей вони власноруч виготовляють з підручних матеріалів.
Виникає запитання: «Для чого платити більше?» Особливо беручи до уваги нестабільну економічну ситуацію в державі та брак коштів у державній казні.
«Учні та викладачі Волинської Малої академії наук підтримують один одного, залюбки діляться власними ідеями та необхідними деталями. Я й сам віддав учневі свій аудіопроцесор для розробки його нового наукового проекту. Хлопець хоче використати його для керування реанімаційною платформою у реанімаційних центрах лікарень. За його задумом, цей роботизований механізм повинен реагувати на голос хворого та виконувати прості завдання: піднімати ліжко, подавати воду і навіть вимикати крапельницю», – розповів викладач.
Зауважимо, що у Волинській обласній Малій академії наук розробляється багато новинок техніки, що варті уваги та визнання.
Можливо, хтось переконаний, що для цього потрібні великі кошти. Хтось, але не вони. Для них визначальними критеріями розвитку й самовдосконалення є бажання, знання та ентузіазм!
Віталія Лучко