Бакота: Українська Атлантида

бакотаЦя місцина зачаровує мальовничими краєвидами, таємничими скелями, чистою дністровською водою і першим в Україні скельним монастирем.


Бакота розташована на березі річки Дністер, на території Національного природного парку «Подільські Товтри», і разом з водним басейном займає площу близько 850 га. Затока у вигляді вигнутої підкови розміщена на півночі від русла Дністера.
Загалом Бакота – це село, якого ви не знайдете на жодній карті України, адже у 80-х роках XX століття цей населений пункт був затоплений. Село Бакота має давню історію й свого часу було великим містом і важливим торгівельним портом, який відігравав суттєву роль у житті Поділля та Галицько-Волинського князівства. Це була стародавня столиця «Русі Дольни» – так у XIII-XIV століттях називали територію між Дністером і Південним Бугом. Сьогодні ж Бакота – це умовне місце на схилах Дністера поблизу колишнього села.

У перекладі з давньоруської мови назва Бакота означає «бажане, прекрасне місце».

BAKOTA2

Окрім надзвичайно гарних краєвидів, ця місцина може похвалитися дивовижною давньоруською пам’яткою архітектури, історичну цінність якої важко перебільшити, – Бакотським наскальним монастирем. Хоча єдина достовірна згадка про монастир у литовсько-руському літописі датується XIV століттям, дослідники припускають, що ця печерна обитель виникла ще до періоду появи у цих місцях перших християн. В епоху Київської Русі, за великокняжої доби, монастир вже існував. Про це свідчать знахідки археологів – давньоруська зброя, речі церковного вжитку тощо. Знайдено і багато речей, які свідчать, що люди тут селилися ще за часів палеоліту.
Вперше досліджувати таємниці Бакотського монастиря, керуючись легендами та літописами, взявся у 1884 році відомий археолог, професор Київського університету В. Антонович. На вершині Білої гори експедиція знайшла підземний хід, який, мовби гвинтові сходи, вів у скелю. На дні сховища було виявлено дві невеликі келії. Також тут знайдено курганне жіноче поховання і печеру в глибині гори.

BAKOTA3
Очевидно, скельний печерний монастир був зруйнований під час татарської навали, а пізніше повністю похований під великим обвалом, який зійшов з верхньої частини схилу гори.
Проіснував Бакотський печерний скельний монастир до 30-х років XV століття, коли вже остаточно обрушився. Занепад монастиря пов’язують із подіями польсько-литовської війни за Поділля у 1431-1434 роках. Через певний час монастир був відновлений, а потім – знову зруйнований. Загалом він функціонував близько 300 років.
Частина монастиря з Михайлівською церквою збереглася на південно-західному схилі Білої гори.
Сучасний майданчик монастиря має розмір 40х10 метрів, печери занурені у товщу гори ще на 7-9 метрів. Загальна ж площа пам’ятки – близько 760 м2.
Основні споруди монастиря складаються з трьох печер і ніші, розміщених у два яруси. На першому ярусі знаходиться одна печера, решта споруд – на другому ярусі, на висоті 4-4,5 метрів над першим. У давнину обидва яруси були об’єднані двоповерховою дерев’яною прибудовою. У скельній підлозі печер вирубано 19 гробниць.

BAKOTA1
Старовинний напис на стіні вказує, що монастир посвячений Архангелу Михаїлу, і називає ім’я його засновника та першого ігумена – Григорій.
Бакотський Михайлівський монастир – найбільший і найкраще збережений печерний монастир Подністров’я. Усього тут таких монастирів налічують близько двадцяти. Але саме Бакотський – найдавніший пам’ятник культових підземних споруд і розповсюдження православ’я на Поділлі.бакота3
Варто сказати ще кілька слів і про населений пункт Бакота. Протягом останніх століть свого існування життя у Бакоті було спокійним і розміреним. У 1918 році містечко стало прикордонним – вздовж річки була побудована двохметрова кам’яна стіна, а по той бік Дністера вже починалася територія Румунії.
Голод 1933 року обійшов Бакоту стороною, але монастир був закритий, а трохи пізніше призупинено і будівництво нової церкви. Бойові дії під час Другої світової війни на території поселення не велися. І лише голод 1947 року зменшив кількість населення Бакоти втричі.
На початку 1960-х років служба в храмі монастиря була зупинена. Останні ченці померли або пішли в інші монастирі. Ікони, хрести і книги були знищені, церква зруйнована.

бакота
Історія Бакоти закінчилася у 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення виселили у сусідні села та міста, а сам населений пункт повністю затопили водою.
У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив основну масу печер та усипальницю з настінними розписами і фресками XI-XIII століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів, нечисленні руїни Михайлівської церкви і покинуті фруктові сади.

Любителі пригод також матимуть на що подивитися. Якщо вслухатися у легенди, то тут обов’язково щось привидиться. Наприклад, можна почути історію про втоплену у бочці з солоними огірками татарську царівну або про дивні речі, що робляться рівно опівночі біля келій монастиря. Також розповідають про дивовижний цілющий ефект води з монастирських джерел. А ще тут побутує легенда про кам’яний відбиток Будди, який нібито знаходиться на дні річки Смотрич.бакота2
Втім, кожен у Бакоті зможе знайти щось своє. Поки одні насолоджуються красою довколишньої природи, інші досліджують історичні пам’ятки. А найбільш винахідливі шукають пригод і перевіряють легенди на собі. Але однозначно, у цьому мальовничому і оповитому таємницею місці цікаво буде всім.