Екзотична таємничість мертвого міста Прип’ять, що надовго залишає у душі щемливу печаль

Мертве місто – на жаль, не метафора і не термін з лексикону письменників-фантастів. Це – найреальніша реалія сьогодення, актуальна і для України …  Українське місто, в якому є все: будинки, магазини, автомобілі, дерева, автобусні зупинки… Але –  жодної живої душі. Чи є майбутнє у колись густонаселеного, жвавого міста Прип’ять?


 

прип’ять8Міста майже завжди виникали, виходячи з економічної доцільності. Перехрестя торгових доріг, перевалочні пункти на водних шляхах ставали центрами зародження міського життя. Вони виростали з маленьких поселень або вибудовувалися з нуля. З їхнім розвитком завжди були пов’язані великі надії, і, здавалося, їхня історія буде не коротшою від римської. Однак довга доля судилася не всім. Ряд міст, які ще вчора населяли тисячі людей, сьогодні перетворилися на пустки, нагадуючи забуті після спектаклю декорації, якими цікавляться лише мародери і сталкери.



Історії занепаду великих населених пунктів – не рідкість в історії людства. Чому ж вони вмирають – колись перспективні міста? Хоча у кожного з них – своя історія, печаль і біда, все ж можна назвати кілька основних причин: стихійні лиха та катаклізми, виснаження колись багатих природних джерел, військові дії, закриття стратегічних об’єктів і діяльність релігійних сект. А інколи місто вмирає через нез’ясовані явища або навіть просту помилку.

 

прип’ять26Болючою раною України вже кілька десятків років залишається Чорнобильська катастрофа і трагедія міста Прип’ять, причина смерті якого – ні для кого не загадка: мабуть, про масштаби аварії на ЧАЕС знають всі. Через майже тридцять років Прип’ять залишається мертвим містом: порожні будівлі поступово занепадають, руйнується система міських комунікацій, а колись затишні вулиці перетворилися на арену баталій між мисливцями за артефактами.

 

прип’ять20Прип’ять не може похвалитися довголіттям. Розпочавши свою історію у 1979 році, воно проіснувало лише близько семи років. Буквально за кілька днів дев’ятий у Радянському Союзі атомоград, життя якого зосереджувалося навколо однієї з найбільших європейських атомних станцій, перетворився на мертве місто, ізольоване від зовнішнього світу.  Тут майже немає птахів і комах, тварин і риб – чим ближче до АЕС, тим менше життя можна зустріти на своєму шляху. Ще пройде дуже багато часу, перш ніж людство зможе сюди повернутися – якщо взагалі коли-небудь зможе.

Перед аварією у Прип’яті постійно проживало близько 50 тисяч людей, місто активно розбудовувалося і розвивалося. Але 27 квітня 1986 року, на наступний  після катастрофи на АЕС день, після проведення «тимчасової» евакуації його життя зупинилося назавжди.

прип’ять23Сьогодні Прип’ять являє собою похмуру картину – закинуті багатоповерхові будинки, лікарні, стадіони, школи і дитячі садочки, магазини, парки з атракціонами, будинок культури і кінотеатр… І скрізь – абсолютна порожнеча… Важко навіть уявити, що колись вулицями цього молодого міста ходили натовпи щасливих людей, а у дворах і парках звучав дитячий сміх.

 

Як свідчать відгуки туристів, екскурсія в ці місця справляє незабутнє враження і надовго залишає у душі щемливу печаль. Адже мешканці вважали, що вони покидають свої домівки на короткий час, тому залишили всі свої речі, взявши лише необхідне. І хоча більшість цінностей було викрадено мародерами, у багатьох квартирах ще можна побачити і відчути, як і чим жили їхні жителі.

Під впливом навколишнього середовища залишені будівлі поступово руйнуються, вже зареєстровані випадки повного руйнування.

 

Зважаючи на обставини, це місто називають найбільш таємничим і в той же час сумним місцем для паломництва туристів. Знаходиться воно за 3 кілометри від Чорнобильської АЕС. І ось уже протягом трьох десятків років це місто приваблює як вчених, так і любителів екстремальних відчуттів і нетривіального пізнавального туризму.

прип’ять22Згідно з версією фінансово-економічного журналу «Forbes», територія Чорнобильської АЕС вважається найбільш екзотичним місцем для екстремального туризму на нашій планеті.

Порівняно з 1986 роком, радіація в місті зменшилася в 1000-10000 разів. Але на тривалий час сюди пускають тільки співробітників, що обслуговують станцію, військових, що працюють на КПП, а також будівельників нового «​​Саркофагу». В’їзд – за спецперепустками.

Раз на рік, у річницю аварії на ЧАЕС, у Прип’ять приїжджають колишні місцеві жителі та учасники ліквідації наслідків аварії – вшанувати пам’ять загиблих та віддати данину минулому…

Зона відчуження відкрита і для короткочасного відвідування туристами, але для цього потрібно отримати спеціальний дозвіл і мати при собі паспорт.

У туристичних фірмах переконують не боятися їхати у зону відчуження, кажучи, що доза радіації при медичній рентгенографії в десятки разів перевищує рівень опромінення, який можна отримати під час екскурсії. Але, тим не менше, перед поїздкою у Чорнобильську зону всі туристи обов’язково підписують документ, згідно з яким беруть на себе відповідальність за можливі ризики під час або після поїздки в Прип’ять. На таку екскурсію обов’язково відправляються у щільно закритому одязі – у жодному разі не можна їхати у футболках та шортах.

 

У місті залишається багато радіоактивного пилу, що утворився від зруйнованого енергоблоку і складається з відносно довговічних радіоактивних елементів. Він усюди – в землі, деревах та будівлях, стічних канавах і западинах.

На півдні міста є так званий «рудий» ліс – близько 10 квадратних кілометрів дерев, які під час вибуху реактора прийняли на себе найбільшу дозу радіоактивного пилу. Це призвело до загибелі дерев і забарвлення їх у буро-червоний колір. Під час дезактивації території ліс був знесений бульдозерами і захоронений, але зараз він поступово відновлюється природним шляхом.

 

Міста будують для життя, але трапляється, що це саме життя покидає їх… Чи є у них майбутнє? У найближчій перспективі – ні. Для того, щоб повністю «стерти» ці міста з лиця землі, потрібні не набагато менші гроші, ніж на їх будівництво. А ці витрати у бюджетах країн просто не передбачені. Для вирішення цієї проблеми у політиків і чиновників є більш вірний виконавець – час

 

   Чорнобиль і місто Прип’ять часто згадуються у комп’ютерних іграх і кінематографі. Виділимо найвідоміші приклади:

– Прип’ять – місце дії популярної комп’ютерної гри STALKER, згідно з сюжетом якої головному герою у ході полювання за артефактами доводиться боротися з безліччю породжених радіацією аномалій і монстрів;

– Прип’ять є місцем дії двох місій з гри «Call of Duty 4: Modern Warfare»;

– «Заборонена зона» (2012, США) – фільм жахів, дії якого проходять на території міста Прип’ять: уряд через десять років після аварії дозволяє екскурсії у «Мертве місто», вважаючи, що це абсолютно безпечно. Але розвиток подій доводить, що вони глибоко помилялися;

– «Трансформери-3: Темна сторона Місяця»: дія починається у районі міста Прип’ять;

– «Міцний горішок. Хороший день, щоб померти». Дія фільму відбувається на території міста Прип’ять. Головному герою, роль якого виконує Брюс Вілліс, доводиться воювати з атомним спекулянтом, який сховав у місті величезні запаси збройового урану.