Меджибізький замок: руїни середньовіччя

За 25 кіломет рів від Хмельницького, у Летичівському районі, розкинулося мальовниче селище Меджибіж, що має давню і багату історію. Це одне з найстаріших міст Поділля.
article_16061
Вперше Меджибіж згадується в Іпатіївському літописі під 1146-1148 роками як досить велике і розвинене місто, яке за розмірами перевищувало тогочасний Київ. З XII століття Меджибіж був відомий як місто Побужжя. Першим його господарем, за деякими даними, був Святослав Рюрикович.
Назва Меджибіж обумовлена географічним розташуванням міста – «межи Бугами» – між річками Південний Буг і Бужок.

 

Читайте також: Екзотична таємничість мертвого міста Прип’ять

Гордістю і окрасою теперішнього селища є величний замок-фортеця, що відноситься до пам’яток фортифікаційної архітектури XVI століття. Перші відомості про мурований замок у Меджибожі датуються 1516 роком. Меджибізький замок внесений до Державного реєстру національного культурного надбання України.

p1010292
Загалом ще у XII столітті у Меджибожі існувало дерев’яно-земляне укріплення, яке було знищене під час татаро-монгольської навали. Ядро цього форпосту виявили у ході археологічних розкопок на глибині 11 метрів. Ще за тих часів на території фортеці існував храм. Після знищення ордою історія замку переривається на 100 років. Поступово його відновили протягом XIV-XV століть, у XV-XVI століттях замок розширився.

 

Читайте також:  Замок Дракули в Хусті – початок світової легенди в центрі Карпат

Замок розташований на мисі, утвореному двома річками. Меджибіж лежав на «Чорному шляху» (старовинний торгівельний шлях, яким користувалися татари для нападів на Західну та Правобережну Україну і Польщу в XV-XVII століттях), тому фортеця мала перш за все оборонне значення.

dscn0634

Неподалік від Меджибозького знаходився замок Ракоці, який, як розповідають, був знищений турками. Місцеві перекази твердять, що від замку Ракоці до Меджибозького замку є підземний хід, у якому люди колись переховувалися від нападників.
У 1540 році замок переходить у власність роду Синявських, відомий представник якого – гетьман Микола Синявський – влаштував тут свою резиденцію з палацом. Протягом кількох десятиліть він розбудовував та удосконалював замок. Із тих часів збереглися білокам’яні портали та віконниці, а також ренесансна аркатура, що вінчала фасад. Досі на замковому палаці можна побачити залишки фігурних аттик. Також була створена нова система укріплень, що збереглася до наших часів, що, на жаль, не допомогло Меджибожу стати неприступною фортецею. У свій час його завойовували і козаки, і поляки, і турки.
У 1730 році, коли помер останній представник роду Синявських, володарем замка став Август-Олександр Чарторийський. У 1831 році Меджибізький замок та навколишні землі перейшли під владу Російської імперії. У 1846 році у Меджибізькому замку з побував Тарас Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка на стіні Лицарської вежі. У той же час замок у Меджибожі знову відреставрували – стіни та мури покрили білим вапняним тиньком. Після цього замок отримав нову романтичну назву – Білий лебідь.

 

Читайте також: База ракетних військ стратегічного призначення в Україні

41436092
Після приходу радянської влади замок починає занепадати. По закінченні Другої світової війни місцева влада дала дозвіл навколишнім жителям розбирати стіни і мури для власних будівельних потреб, через що фортеця практично була зруйнована. Лише з 1967 року Меджибізький замок почали досліджувати та реставрувати, а у 1971 році тут створили музей. Дослідницькі та реставраційні роботи продовжуються і сьогодні.
Меджибізький замок побудований у формі видовженого трикутника. Довжина замкового подвір’я – 130 метрів, а площа – 0,75 га. Двір оточений міцними стінами і кутовими вежами, які значно виступають за лінію стін. По внутрішньому периметру побудовані житлові корпуси, службові приміщення, а посеред подвір’я височіє замкова церква. Колись на цьому місці стояв костел, побудований сином Миколи Синявського Рафалом на місці більш давнього храму, від якого збереглася крипта під підлогою.

2b
У східному куті двору розташована Офіцерська вежа, а у північно-західному – п’ятигранна двоповерхова нарізна Лицарська вежа з амбразурами. Біля неї знаходиться в’їзд до замку, також з цього боку був глибокий рів, через який вів міст.
Башти побудовані за фортифікаційними вимогами того часу: товщина стін – від чотирьох метрів, на всіх ярусах розміщені артилерійські стрільниці, із внутрішнього боку яких зроблені передстрільничі ніші для виведення диму від гарматних випалів.
У тупому куті замку знаходиться північна восьмикутна вежа, що має триповерхову башту. З двох сторін від неї побудовані комори.
У 2001 році Меджибізькому замку присвоєно статус державного історико-культурного заповідника. Нині у службових приміщеннях фортеці розташований краєзнавчий музей.

 
Починаючи з 2004 року, наприкінці літа на території замку проходить щорічний всеукраїнський історичний фестиваль «Стародавній Меджибіж». У ці дні замок наповнюється туристами, лицарями, лучниками, принцесами та міфічними істотами. Сюди з усієї України з’їжджаються реконструктори історичних подій, щоб взяти участь у відтворенні стародавніх боїв і стрілецьких турнірів, конкурсах костюмів і менестрелів (середньовічні співаки та музиканти). Основний фестиваль проходить 22-24 серпня, а взимку проводиться захід «Стародавній Меджибіж: Зимова вежа».

 
Графік роботи музею: щоденно, окрім понеділка, з 9.00 до 18.00 год (каса – до 16.00 год).
Вартість входу/екскурсії:
• дорослі – 15 грн (вартість екскурсії – 50 грн);
• учні та студенти – 7 грн (вартість екскурсії – 20 грн);
• фото/відеозйомка (аматорська) – 10 грн;
• фото/відеозйомка (професійна) – 150 грн.
Адреса: Хмельницька обл., Летичівський р-н, смт. Меджибіж
GPS-координати: 49°44’30” пн. ш. 27°41’31″5″ сх. д.