Невідома Тернопільщина: замок в Кудринцях

Існують дані, згідно з якими городище з невідомою назвою на місці сучасних Кудринців існувало ще за часів Київської Русі. Неподалік від села проходить Троянів вал, 20 м завширшки і 2-2,5 м заввишки. Поселення з назвою Кудринці відоме з кінця XV ст. У 1518 р. польський король Сигізмунд на прохання власника Миколи Гербурта і його дружини Єлизавети надав Кудринцям право на дві щорічні ярмарки та щотижневі торги.

 


Місце було досить небезпечним. Неподалік проходив Грецький шлях і кордон із Молдавією. Татарські та грецькі набіги були систематичними. Тому на початку XVI ст. власник Кудринців — польський політичний діяч Ян Щенсний Гербурт (1567-1616 рр.) — вирішив побудувати замок для захисту поселення. Цей чоловік був не тільки політиком, але й літератором. Відомий як захисник православ’я, у 1613 р. він написав «Слово про руський народ». Мав свою власну друкарню в Добромилі на Галичині.

 

кудренецький замокУ 1615 р. на стрімкій горі Стрілка на північний схід від сучасного села з’явився чотирикутний замок. Місце було вибране вдале: з одного боку — Збруч, з іншого — яр із потоком. Твердиня мала природний захист із трьох сторін, а єдиний підхід до неї — з півночі. Це й було вразливим місцем фортеці. З цього боку її захищали сухий рів і земляний вал. Замок мав розміри 70х25 м, стіни, завтовшки 1,5 м, і 3 триярусні башти по кутах. Був зведений із місцевого пісковику з пізнішою добудовою з цегли.

Північна стіна замку, на відміну від інших, мала бійниці, а по її кутах стояли башти. Північно-східна квадратна башта, що збереглася лише частково, була надбрамною. Північно-західна шестикутна кутова із трьома ярусами бійниць зруйнувалася найменше. Вона мала як оборонні, так і складські функції. Її бійниці були пристосовані для ведення перехресного та флангового вогню. До теперішнього часу збереглися у вигляді неглибокої западини залишки колодязя у вежі.

кудрениціЖитловий комплекс розташовувався біля східної, найбільш захищеної, замкової стіни, яка виходила до стрімкого берега Збруча. У ній знаходилася невелика хвіртка, через яку захисники робили несподівані вилазки під час облоги. Через неї можна було непомітно спуститися до річки.
П’ятикутна башта над яром слугувала другим в’їздом до фортеці у вигляді аркових воріт. Ворота фланкували дві артилерійські амбразури, а в глибоких її нішах були влаштовані бійниці. У вежі починався підземний хід, зараз засипаний. Він і породив легенди про замкові підземелля, до яких ми пізніше повернемося. А поки що зупинимося на подальшій історії кудринецького замку.
Влітку 1648 р. під час Визвольної війни замок узяли загони Максима Кривоноса з допомогою місцевих жителів, ненадовго вигнавши польський гарнізон. У 1652 р. під Кудринцями стояв кошем союзник Богдана Хмельницького — кримський хан Іслам Гірей III. У 1672 р. турки, захопивши Поділля, розмістили в замку свою охорону, та незабаром польські війська відбили твердиню. Повторно османи захопили Кудринці в 1694 р., але важливу роль в обороні фортеця не грала.
Незабаром після звільнення Поділля від турків у 1699 р. власниками Кудринців стали магнати Гуменецькі (за іншими даними — Гунецькі, Гумецькі), які перебудували замок у свою резиденцію. Житлові будівлі мали 6 кімнат і були пристосовані під палац. На жаль, до наших днів він не дожив.
замок кудрениці366Нові власники Козебродські, що володіли Кудринцями з 1786 р., перетворили свою резиденцію на справжній музей. В інтер’єрах зберігалися цінні картини, старовинні меблі. Був і кабінет іспанської роботи, і величне крісло у стилі рококо з гербом із Кудринців. Частину збереженої колекції Козебродських із кудринецького замку можна сьогодні побачити в обласному краєзнавчому музеї в Тернополі.
Пізніше фортецею володіли Пжибиславскі. Зять одного з них, офіцер Юстин Модзелевський, брав участь у польському повстанні 1831 р. Через нього й поширилися історії про льохи та підземні ходи, у яких повстанці, начебто, переховували зброю та секретні документи. Про це австрійським солдатам розповів інший учасник повстання — офіцер Адольф Ролінський. У 1834 р. австрійці протягом 6 тижнів, оточивши фортецю, примушували місцевих селян перекопувати двір, шукаючи компромат на польських повстанців. Але все марно: ніякого таємного ходу так і не знайшли. Та легенди про підземелля, скарби й землю, яка гуде під замком, продовжували ходити серед селян. Певне підґрунтя вони під собою таки мають: Поділля — карстовий район. Тільки навколо Кудринців відомі чотири карстові печери.
У середині XIX ст. замок спорожнів. Тодішній його власник — єврей Меєр Бартфельд — дозволив розбирати камені з замкових стін для будівництва, з чим селяни добре справлялися.
Незважаючи на значні втрати, фортеця може претендувати на найбільш мальовниче місце розташування серед твердинь Тернопільщини, поступаючись хіба що Червоногородському замку. Від її стін відкривається запаморочливий краєвид на каньйон Збруча — колишній кордон двох імперій.
Підніжжя замку — єдине родовище мармуру на Поділлі. Білий мармуровий камінь і сьогодні виступає на поверхню ґрунту.
Ще одна кудринецька легенда розповідає, що під час перебування турків у замку султана замурували у стіну фортеці молоду дівчину. Кажуть, її дух у вигляді примари з білими контурами можна побачити в ясні місячні ночі…