Громадянський шлюб: дорога в нікуди?
Відомо, що за цивільний шлюб переважно ратують чоловіки. Побоюючись втратити незалежність, вони розхвалюють «вільні, цивілізовані відносини, прийняті в усьому світі». Жінкам же миліший скромний штамп у паспорті. «Та що він змінює?», – обурено вигукує він. «Мені спокійніше буде», – відповідає вона, не в силах пояснити причин своєї любові до штампів.
На Заході громадянський шлюб практикується давно. Останнім часом такі відносини стали популярними й у нас. Все більше пар вважають, що перед РАГСом необхідно пожити разом, придивитися, примірятися до майбутнього чоловіка (дружини). Адже часто трапляється, що «парадний» варіант дуже вже відрізняється від «домашнього».
Хоча за останні роки зменшилася кількість розлучень і зросла кількість весіль, все ж у середньому в Україні на кожних два шлюби припадає одне розлучення. Найчастіше розлучаються в Криму, Запорізькій, Кіровоградській та Черкаській областях. Примітно, що кожне друге розлучення припадає на сім’ї з дітьми. Найчастіше розлучаються пари, які прожили у шлюбі 3-5 років.
«За цей час проходить перша закоханість, починається побут, з’являються діти, виростає навантаження – і психологічне, і фізичне… Багато хто не витримує, починають свариться, що у фіналі призводить до розлучення», – пояснює психолог.
Кількість розлучень в Європейському Союзі значно менша, ніж в Україні. Шлюби в країнах ЄС укладаються в більш зрілому віці, ніж у нас, – зазвичай після 30 років, коли пара вже більш доросла і відповідальна. До слова, в Україні середній шлюбний вік для чоловіка – 26-27 років, для жінки – 24-25 років
Ще один фактор, який сприяє міцності сімей в ЄС, – більш вільний підхід до громадянських шлюбів. Тобто мешканці країн Європейського Союзу мають можливість на практиці перевірити свої почуття та готовність до класичного шлюбу. В Україні все ще домінує стара система, яка негласно засуджує незареєстровані шлюби.
Лише останні десять років в Україні почала змінюватися свідомість. У середньому, близько 10-12 % пар не реєструють свій шлюб, і це в основному молодь до 35 років.
Подивимося на цифри: серед українців віком 50-54 років в офіційному шлюбі знаходяться понад 80% людей, серед молоді до 30 років – лише 44%.
Експерти та пари, які проживають у цивільному шлюбі, пояснюють такий вибір різними причинами. Частіше люди вважають, що печатка в паспорті закликає до певної відповідальності, ведення побуту та ін. Не всі цього хочуть. Є певні стереотипи: чоловік повинен забезпечувати сім’ю, дружина – піклуватися про чоловіка, дитину, будинок. Громадянський шлюб дає можливість не дотримуватися таких штампів. Крім цього, це ще й перевірка відносин на міцність.
Зазначимо: за даними статистики, в Україні 30 % розлучень відбуваються з причини сексуальних дисгармоній, приблизно стільки ж – із соціальних причин (брак грошей, житла і т.д.).
З різних причин пари, що живуть у громадянському шлюбі, найчастіше розходяться у перший рік спільного життя (майже 20 % пар), у другий рік – близько 5 % пар і т.д.
Цікавий нюанс: що б не говорили прихильники вільних стосунків, у більшості випадків успішний громадянський шлюб веде до офіційного оформлення відносин. І жінки, і чоловіки вважають, що планування дитини – головна причина, через яку варто узаконити свої стосунки в РАГСі.
Здавалося б, цивільні відносини, з одного боку, мають багато плюсів. Свобода – психологічна і документальна, продовження романтичного періоду, можливість легко розлучитися.
Хто не чув твердження, що штамп в паспорті нічого не вирішує і гарантій не дає? Згодна, жоден підписаний договір не гарантує, що він не буде порушений однією зі сторін. У житті немає гарантій, воно мінливе і непередбачуване.
Та все ж недарма німецький філософ та психотерапевт Берт Хеллінгер сказав: «Цивільний шлюб – це завжди не остаточний вибір (недовибір). Коли чоловік і жінка довго живуть разом, але не одружуються, тобто не роблять наступного важливого кроку, вони ніби кажуть один одному: «Я чекаю кращого (кращу)».
Спробуйте відчути, як ваше тіло, як ваше серце відповідає на таку інформацію: ваша дочка не вийшла заміж, а живе з чоловіком у цивільному шлюбі? Як ви почуваєтеся, якщо в таких відносинах народжуються ваші онуки? Для когось це зовсім неприйнятно, а хтось скаже, що начебто нічого поганого, але є якийсь неприємний присмак. І краще взагалі про це не думати. Заплющити очі.
Інші ж кажуть, що штамп у паспорті вбиває всю романтику. Правильно, якщо людина ще не готова зробити остаточний вибір, то штамп все зіпсує. Шлюб – це нитки, пута, якщо хочете. Звичайно, він пов’язує. Людина відчуває, що вже не вільна, її це починає пригнічувати, з’являється внутрішній опір такого роду «несвободі». Штамп не романтику вбиває, а безтурботність і безвідповідальність.
У цивільному шлюбі жінка вважає, що вона заміжня, а чоловік вважає, що він неодружений. Я не раз чула, що люди живуть разом уже 10 років, а чоловік досі називає жінку не дружиною, а своєю дівчиною. Може, це звучить і романтично, але видає весь сенс таких відносин. А як жінці називати такого чоловіка – «кохана людина, з якою я живу»? Одного разу чула, як жінка ніяково називала свого цивільного чоловіка, батька 2-х дітей, просто по імені. Вона ніяковіла і не знала, як його представити… навіть не сказала, що він – батько її дітей. Просто «ми» або «він». Вважаєте, це приносить гармонію стосункам?
Чоловік за своєю вдачею – власник, і якщо він зустрічає жінку, яка його повністю влаштовує, то зі штампом не виникає жодних проблем. Він сам на цьому наполягатиме. Для чоловіка дуже важливо передати свій статус і прізвище обраній жінці. У випадку цивільного шлюбу цього не відбувається. Невже, якщо чоловік зробив остаточний вибір, він дозволить жінці залишатися вільною? Не вірю!
Серед прихильників громадянського шлюбу є і «обережні», ті, хто не хоче ділити майно при розлученні. Втім, це хибна думка. За законом всі великі спільні придбання діляться порівну між громадянським подружжям. Однак в Україні не дуже поширена практика поділу такого майна через суд, частіше сторони домовляються самостійно. Та все ж люди, які живуть разом певний час, наживають спільне майно, а нерідко і народжують спільних дітей… Як бути тоді, коли пара розходиться? Які обов’язки ці люди несуть один перед одним? Чи все так просто, невже обов’язки і справді відсутні?
Зазвичай, щоб відстояти свої права при розлученні, навіть перебуваючи в офіційному шлюбі, просто необхідна консультація професійного юриста. А як же захистити себе в цивільному шлюбі? Звичайно, більше така проблема стосується жінки, адже саме вона залишається з дітьми, саме вона менше працює, приділяючи час сім’ї… І при розлученні може залишитися ні з чим…
Кожен юрист, який консультує з сімейно-правових питань, періодично стикається з проблемами, так чи інакше пов’язаними з проживанням подружжя у цивільному шлюбі. На жаль, нерідко помилкове уявлення про цивільний шлюб породжує масу проблем, вирішити які часом неможливо.
Валентина Іванюк
