АНТОНІЄВІ ПЕЧЕРИ В УКРАЇНІ: ПОДОРОЖ У СВІТ ЗАГАДОК
Антонієві печери це лише невелика частина печерного міста в Україні, яке колись тут бло. Невеликий печерний комплекс був розміщений на на схилах яру. Воно складалося з великої кількості підземних споруд і печер і було побудоване як решту древніх скельних православних монастирів. Сьогодні відомо сім підземель на цій території. Проте, вчені вважають, що їх було набагато більше.
Давньоруський скельний монастир складався з не дуже великих підземних споруд, які на диво були побудовані дуже раціонально. Це перш за все маленькі печерки, що були призначені для проживання окремих монахів, також печерні некрополі, були і підземні храми. Також у складі монастиря було багато наземних будівель. До наших днів, нажаль, збереглася лише Іллінська церква, хоча, на думку вчених, вона була не єдиною монументальною спорудою монастиря.
1069 році відомий усій Русі чернець Антоній, засновник Києво-Печерської лаври, прибув у Чернігів. Його ще називають «батьком руського чернецтва». Втікаючи від політичної боротьби в Києві, він попросив прихисту у князя Святослава у Чернігові. За міськими стінами Чернігова Антоній заснував печерний монастир, який був названий в честь Святої Богородиці. Можливо, князь-покровитель мав на меті з часом зробити цей монастир не гіршим за Києво-Печерський. Болдіні гори дуже добре для цього підходили: вони були зручні для риття печер. А яр, який обрав Антоній для своєї печери, виходив до урочища де, за переказами, хрестили жителів Чернігова, воно називалось Святе.
Комплекс загальною протяжністю близько 350 м складається з трьох підземних церков і каплиці, а також двох розташованих на різних рівнях підземних галерей: власне Антонієвих печер і так званого «нижнього ярусу», який ніколи не згадувався в жодному з письмових джерел. І в цьому його загадка. Але лише одна з багатьох. У печерах цілий рік тримається постійна температура +10 +12 градусів С і майже стовідсоткова вологість повітря. Потрапляючи в підземну церкву Феодосія Тотемського заввишки 8,4 м, просто втрачаєш відчуття перебування під землею, а всі фахівці відзначають її унікальні акустичні особливості, ідеальні для проведення концертів. У давнину будування багатьох монастирів і храмів пов’язувалося з дивами, що передували цьому. Примітно, що диво відсутнє при побудові печери, яка стала початком Іллінського монастиря. Ось уже понад тридцять років з моменту їх відкриття для відвідувачів службовці й сотні екскурсантів Чернігівських печер спостерігають загадкові явища, що відбуваються в надрах печер, на глибині майже 12 метрів, поруч із підземною церквою Миколи Святоші. Саме тут у давні часи лікували «біснуватих», залишаючи їх прив’язаними до хреста в печері св. Антонія в повній тиші й темряві.
Цікавими виявилися результати досліджень, що їх провели вчені-геофізики з Дніпропетровська. Вони довели, що в районі печерного комплексу потужний носій енергії невідомого походження.
Бували випадки, коли екскурсанти скаржилися на раптовий головний біль, або помічали, що в печерах у них переставало боліти серце. Кілька разів фіксували і з’яву Чорного монаха. Його бачили як відвідувачі, так і співробітники заповідника. Найчастіше це відбувалося біля келії св. Антонія і підземної церкви Миколи Святоші. Також саме в цьому місці найчастіше фіксували аномальні енергетичні явища. Було навіть висунуто версію, нібито в глибині Болдіних гір астероїд або його уламки.
Про сам монастир і про його мешканців, а також про печери виникло безліч легенд і переказів. Найцікавішою видається легенда про гігантський підземний хід, який начебто тягнеться від Антонієвих печер і до самої Києво-Печерської Лаври. До речі, деякі корінні чернігівці досі в неї вірять і радо розповідають туристам. Або ще одна: кажуть, коли татари в XII столітті захопили місто й увірвалися до монастиря, то ті з них, хто кинувся переслідувати ченців у печерах, зникли без сліду. Іноді можна почути, що в печерах досі живе дух Ченця Антонія, який лякає відвідувачів.
Антонієві печери це унікальний архітектурний комплекс, який формувався в ХІ-ХІХ ст. Спочатку ченці їх використовували для проживання і відправлення обрядів. Тут же були печерні некрополі (кімітрії). Пізніше вони стали об’єктом паломництва. З 1967 року печери разом з іншими спорудами Троїцько-Іллінського монастиря входять до складу архітектурно-історичного заповідника.
Колись печери Антонія були з’єднані дерев’яною наземною галереєю з іще одним великим підземним комплексом, який розташовувався в товщі гори протилежного схилу яру, що відокремлює Іллінську церкву від Троїцького собору.
Цей комплекс, що його недавно виявили археологи, чекає на реставрацію.
Обидва підземелля по боках глибокого яру всього лише частина своєрідного печерного міста, створеного в надрах Болдіних гір протягом століть.
Навіть у атеїстичному XX столітті виникали тут підземні храми й келії, були гробниці.
Прикладом печери, які викопали ченці Аліпій та Лаврентій в урочищі Малеїв Рів, нижче від огорожі Троїцького монастиря.
У наші дні Лаврентія канонізовано, і його мощі, як і мощі святого Феодосія Углицького, виставлено в інтер’єрі Троїцького собору. Вони головними християнськими святинями краю.
Щорічно понад 37 тисяч екскурсантів відвідують печери Підземні храми, гробниці, келії створюють таке враження, що кожен, хто їх відвідує занурюється в історію. Ніхто не залишається байдужим. А зовсім недавно було відкрито нижній ярус Антонієвих печер для екскурсій. Це підземна галерея загальною площею приблизно 100 квадратних метрів, де розміщенікелії ченців і приміщення для поховань. Понад30 років тут відбуваються археологічні розкопки. Під час археологічних розкопок у 2002 році знайшли залишки друкарні кінця XVII початку XVIII століть.
Відвідайте цей унікальний музей і перед Вами розкриються нові сторінки минулого.
