Червоногородський замок: невідома знаменитість

Cело Нирків Заліщицького району Тернопільської області нічим не відрізнялося б від сотень подільських сіл, якби на його околицях не було побудовано свого часу найкрасивіший замок-палац Поділля.  Крім того, тут розташований найбільший рівнинний водоспад України. Залишки замку — всередині здоровенного кратеру, стіни якого мають червоний колір через великий вміст у ґрунті оксидів заліза. Саме через червону барву землі й має це місце ще одну назву – Червоногород.

 

Уціліли на сьогодні від колишнього красеня-палацу лише дві вежі, залишки стін та стіни католицького костьолу  Успіння Діви Марії. У ньому залишився вівтар і кімната за ним. А раніше на цьому місці було могутнє укріплене поселення – Червоногород.
Уперше Червоногород згадується у хроніках як Castrum rubrum (Червоний замок) в IX столітті. До XIII століття в Червонограді існував замок (найімовірніше дерев’яний), згадуваний як предмет суперечок між князями Київської Русі. У 1240 році Червоногород, як і інші міста Подолу, постраждав від татаро-монгольського нашестя, а згодом Поділ захоплює литовський князь Ольгерд, і весь край переходить  братам Корятовичам. Литовці зміцнюють замок і  закладають монастир домініканців.

У 1434 році Червоногород отримує статус королівського міста, а згодом — магдебурзьке право. У цей період в місті розвиваються торгівля та ремесла,  повертаються домініканці. На початку ХVІІ століття Даниловичі, які володіли навколишніми землями, зводять на місці дерев’яної фортеці укріплений валами замок. У 1615 році поряд із замком зводиться костел, збудований на кошти подружжя Лісецьких.
У 1621-1672 роках Червоногород разом з навколишніми землями перебував під владою Османської імперії. Місто занепало, і до моменту закінчення османської окупації Червоногород був лише невеликим селищем.
До першого поділу Польщі в 1771 році замок був центром Червоногродського повіту — одного з трьох повітів Подільського воєводства. Після поділу Польщі місто відійшло до Австрії, втратило значення і стало відноситися до Заліщицького повіту Тернопільського воєводства. У 1778 році Червоногород переходить у володіння князя Кароля Понінського, який купує його в уряду Австрії і зводить розкішний замок-палац за проектом архітектора Юліана Захаровича на залишках напівзруйнованого замку. Син Кароля Понінського, Каліст Понінський продовжує будівництво палацу, перебудовує вцілілі замкові вежі, при цьому залишки старого замку розбирають дощенту. Каліст на місці старих веж звів нові вищі, круглої форми в ренесансному стилі. Проект замку розробив львівський архітектор Юліан Захаревич. Ці дві вежі збереглися донині.

Декор та зубці круглих веж замку виготовляли у Львові, звідки їх і привезли на підводах. В одній із веж облаштовано таємний хід, початок якого зберігся і нині. В цій вежі східці на другий та третій поверхи облаштовані всередині стіни. У другій вежі сходи розмістилися на внутрішній стіні споруди. Подекуди ще збереглися дерев’яні фрагменти цих сходів.  Навколо нового замку-палацу розбивається парк в італійському стилі, прикрашений фонтанами і клумбами.
Для сімейної усипальниці Понінських Гелена Понінський замовляє скульптуру у знаменитого скульптора Бертеля Торвальдсена на знак пам’яті про загиблих дітей. Через сім років  майстер закінчує роботу. Робота унікальна.  Зараз той надгробок перебуває у Львівській картинній галереї. Сам же мавзолей перетворився на руїну.
У 1846 році Гелена Понінський відкриває у Червоногороді монастир сестер Милосердя, які виховували сиріт та опікали хворих. У 1880 році «Словник географічний Королівства Польського» описує Червоногород  як місто з населенням в 465 осіб, в місті була греко-католицька парафія, діяв водяний млин.

На межі ХІХ і ХХ століть місто переходить у володіння княгині Марії Любомирської, яка і стала останньою власницею Червоногорода. Тоді замок ще вважали однією з найкрасивіших садиб Польщі, але під час обох світових воєн палац зазнавав руйнувань і не відновлювався.
Після війни місто  не відновлювалося й зникло з географічних карт.
У другій половині XX століття за наказом голови колгоспу села Ниркова, розташованого поблизу руїн Червоногорода, палац частково розібрали на матеріали для будівництва свиноферми (!!!). У 1970-х роках поблизу руїн Червоногороду було побудовано дитячий табір «Ромашка». У 2003 році неподалік почалося будівництво монастиря, що належить Українській автокефальній православній церкві. До речі достеменно не відомо, чи цей палац є пам’яткою архітектури.
Поруч з замком протікає річка Джурин. На цій річці за 500 метрів від залишків замку є чудовий водограй. Його висота складає 16 метрів. Поряд з водоспадом залишилися стіни  млина ще польської побудови.
Потрібно відзначити, що джуринський водоспад створили штучно. Русло річки Джурин було змінено близько 100 років тому. Недалеко від водоспаду залишився й донині мурований міст через старе русло.

 

Коло водоспаду починається ліс. Місце надзвичайно красиве. За останні роки воно стало популярним місцем відпочинку жителів Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Чернівецької областей.
Особливістю замку є те, що він розташований в абсолютно відокремленому від цивілізації місці. Сюди веде тільки ґрунтова дорога червоного кольору.