РЕМІНЬ БЕЗПЕКИ: історія завдовжки в два століття
Такий елемент, як ремінь безпеки – звична і цілком природна справа, якою неодмінно оснащується кожен сучасний автомобіль. Але хто б подумав, що цей пристрій має захопливу історію завдовжки в два століття, багату моментами радості і розчарування, успіху і невдачі, ба, навіть смерті.
Адольф Пегу 1913
Незважаючи на те, що багато автоаматорів недолюблюють ремені безпеки і особливо – законодавчо встановлену необхідність їх використання, ніхто не заперечує користь цих пристроїв. Щодня вони рятують сотні життів у всьому світі, але всього 50 років тому ремені безпеки в авто були екзотичною новинкою.
У прогресивній Швеції використання ременів безпеки стало обов’язковим у 1957 р, у США – в 1961 р., у Франції – в 1970 р., а в СРСР – лише у 1975 р. Частково це було викликано переконливими результатами досліджень у галузі безпеки та показниками статистики ДТП, частково – суттєвим збільшенням інтенсивності дорожнього руху. Спочатку і автолюбителі, і компанії-виробники авто були проти ременів. Перші стверджували що це обмежує їхні права на особисту свободу і заважає швидко залишати авто у випадку аварії, другі прагнули зменшити виробничі витрати. Але переміг здоровий глузд і простий факт – в середньому при ДТП у непристебнутої людини шанси вижити на 70% менші.
Двоточковий ремінь безпеки
ЗАРОДЖЕННЯ
Уперше ремінь безпеки був описаний в далекому 1800 році. Англійський інженер і винахідник хотів використовувати ремінь безпеки для надійного утримання пілота в кріслі створюваного ним літального апаратау. Вже тоді Кейлі всерйоз займався розробкою літальних апаратів. Але тільки через 50 років, в 1853-му, талановитий винахідник випробував (на своєму кучері) великий планер. Надалі згадка про ремені безпеки зустрічається в роботах Едварда Клегхона. У 1885 році в Нью-Йорку він отримав патент на свій пристрій … У патенті було вказано приблизно таке: «… розроблений з метою забезпечення безпеки водія транспортного засобу шляхом кріплення гаків та інших елементів пристрою до нерухомого об’єкта…» За задумом Клегхона, водій мав одягнути на себе пояс, а потім, розташувавшись у сидінні транспортного засобу, пристебнути себе до нього за допомогою спеціально встановлених карабінів. Таким чином, ця система нагадувала сучасні пояси, які використовують монтажники для страховки під час висотних робіт.
Транспортним засобом, у якому використовувалися ремені безпеки, спершу були літаки. Першим, хто оснастив подібним пристроєм кабіну свого боліда, став Адольф Пегу, який прагнув зробити на своєму літаку трюк «мертва петля». Для того щоб Пегу міг спокійно пілотувати вниз головою, йому треба було якийсь фіксувальний пристрій, яким і виявився ремінь безпеки. 1 вересня 1913 року сталося диво! Адольф Пегу здійснив свій заповітний політ догори ногами. Це був найтриваліший політ «навпаки» за всю історію авіації того часу, а все завдяки встановленому ременю безпеки. Цікаво, що кількома роками раніше російський льотчик Петро Нестеров марив такою ж мрією, але, зважившись на «мертву петлю», ентузіаст просто-напросто розбився в ході Першої Світової Війни. Таким чином, Перу став першим пілотом, який благополучно вчинив настільки божевільний ризикований трюк. Однак після цього ніхто чомусь не поспішив використовувати ремені безпеки. Популярними серед пілотів вони стали вже після війни, в 1930 році.
Читайте також: Від ДТП врятують шини
З НЕБЕС НА ЗЕМЛЮ
Перший варіант цього засобу захисту було запатентовано в 1907 році. У той час ремені безпеки слугували тільки для фіксації тіла водія та пасажирів на рівні пояса і зустрічалися доволі рідко. Більш серйозну увагу їм стали приділяти після другої світової війни. Американські інженери-авіатори в 1951 році створили Y-подібну схему ременя із замком в районі живота.
На початку 50-х років брати-конструктори з Америки Кеннет і Боб Лігонья придбали патент на свій винахід. Їхній ремінь безпеки мав дві точки кріплення, забезпечуючи надійну фіксацію тулуба водія навколо пояса. Пізніше їхнім винаходом зацікавився сам Генрі Форд і 1956 року ремені почали встановлювати на автомобілі Ford. У зв’язку з цим легендарні американські автомобілі стали набагато безпечнішими, що й відрізняло їх від усіх інших.
Проте, незабаром з’ясувалося, що водій, пристібаючись таким ременем, ризикував отримати серйозні травми. Двоточкові ремені не гарантували безпеку при зіткненні або різкому гальмуванні автомобіля, а часом навіть погіршували ситуацію, і водій отримував куди більш серйозні травми, ніж якщо б зовсім не пристібався. Нововведення відразу ж скасували, зрозумівши, що воно вже не завоює довіру покупця.
Читайте також: Актуально: правила економної їзди
Нільс Болін демонструє трьохточковий ремінь
ІДЕАЛЬНИЙ РЕМІНЬ БЕЗПЕКИ
Але найбільший внесок у розвиток ременів захисту пасажирів вніс авіаційний інженер Нільс Болін, який спочатку працював у шведській компанії Saab і спеціалізувався на створенні систем катапультування. У 1957 році розробки Нільса Боліна (Nils Bohlin) зацікавили керівництво компанії Volvo, яке в цьому ж році переманило його до себе для робіт над підвищенням безпеки своїх автомобілів. Не минуло й двох років, як 1959-го Нільс Болін увійшов у світову історію як творець V-подібних триточкових ременів безпеки. Першими автомобілями, оснащеними цими ременями, природно, стали моделі Volvo P120 Amazon і PV544. Який вдалий збіг, чи не так? Volvo – власник і першопроходець V-подібної концепції.
За даними Volvo, Болінський винахід врятував життя більше ніж мільйона людей. Офіційно доведено, що триточкові ремені знижують вірогідність смертельного результату при аварійній ситуації на 40-50% і скорочують ризик отримання травм на 50-65%
Читайте також: Вашого залізного коня отруєно або що робити якщо Вас заправили соляркою замість бензину?
НЕВДАЧА – СТИМУЛ ПРОГРЕСУ
Для досягнення найбільшої експлуатаційної ефективності системи, ремені треба було грамотно відрегулювати, щоб між грудьми і лямкою проходило два пальці. Але навіть за умови дотримання правил експлуатації водії скаржилися на те, що ремені сильно тиснуть і спричиняють дискомфорт під час їзди. Тому більшість водіїв послаблювали ремені безпеки, тим самим збільшуючи допустимий зазор між тулубом і ременем, що призводило до серйозних травматичних ситуацій при виникненні ДТП.
У зв’язку з цим Болін був змушений замінити статичний механізм на інерційний, тим самим знижуючи ефективність дії всієї системи. Але, на превеликий подив, такий хід, навпаки, призвів до поліпшення показників безпеки. Невдовзі інженери оснастили ремені спеціальними переднатягувачами і обмежувачами, що дало триточковому ременю ту ефективність і надійність, якою він володіє і донині. Пізніше були введені електричні переднатягувачі, що погоджують свою роботу з датчиком SRS.
За всю історію з початку виготовлення ременів безпеки їхня загальна довжина склала понад 10 млн км, чого досить, щоб 250 разів обмотати екватор і 13 разів протягнути шлейф від Землі до Місяця.
Як відомо, ніщо не може стояти на місці, особливо технічний прогрес. Фахівці заявляють, що деякі великі автомобільні компанії вже розробляють чотириточковий ремінь, який передбачається як заміна ще поки не застарілому винаходу Нільса Боліна. За прогнозами експертів, новинка з’явиться на сучасних автомобілях вже в найближче десятиліття.
