Продавши батьківську корову він створив найбагатшу імперію в Кореї – Hyundai
Засновник корейської компанії народився 1915 року в бідній сім’ї, яка дала йому лише початкову освіту. У 16 він залишив родину, продавши батьківську корову. Отримані за першу «угоду» гроші він витратив на перший час окремого життя. Працював вантажником, продавав рис, а пізніше спробував себе в ролі автомеханіка. До 30 років він працював для того, щоб прогодувати свою сім’ю, але вже 1946-го відкрив автомайстерню, ту, яка і стала його першим підприємством під назвою Hyundai («Сучасність» або «Новий час»). У ній працювало всього 11 людей. Згодом Чон Чжу Ен часто згадував початок своєї автомобільної кар’єри і, здається, не особливо соромився, коли розповідав про те, що продавав старі запчастини як нові. Зрозуміло, він завжди додавав, що робив це суто з патріотичних міркувань, адже клієнтами його були японці.
Офіційним роком створення холдингу вважається 1947-й, коли було засновано будівельну фірму Hyundai Civil Industries. Саме будівництво і стало основним бізнесом засновника корейської автомобільної марки, в якому йому пізніше почали допомагати родичі. А саме – брати. Його молодший брат Чон Ін-ен закінчив мовні курси в Японії і непогано говорив англійською. Ця рідкісна на той час обставина виявилася вирішальною: під час Корейської війни компанія не мала рівних в отриманні підрядів від американських військових. Платили американці добре, і до кошторису особливо не вникали, адже за їхніми мірками будь-які проекти в злиденній Кореї коштували копійки. Ця обставина — у поєднанні з везінням і працьовитістю майбутнього олігарха — і допомогла фірмі благополучно пережити кривавий ураган Корейської війни і стати на ноги.
І хоча за корейським мірками компанія Hyundai вважалася доволі великою і процвітаючою, до 1961 року сім’я фактично тупцювала на місці, поки в країні не вибухнув військовий переворот, що став зоряним часом для Чон Чжу Ена.
Новий уряд зробив ставку на розвиток експорту. Корею слід було перетворити на країну-фабрику, яка імпортувала б сировину і експортувала б готову продукцію. Однак більшість карликових корейських фірм того часу не могли й думати про успішний вихід на міжнародний ринок. Тому після приходу до влади генерал Пак Чжон Хі цілеспрямовано «відібрав» кілька десятків фірм, які здавалися йому найбільш перспективними. Основним критерієм відбору були при цьому особисті риси керівників, а не особливості фірм. Таким чином утворився список привілейованих компаній. Цим компаніям влада надавала всіляку підтримку, пільговий доступ до кредитів та іноземних інвестицій. Свою подяку «обрані» мали виявляти не конвертами з валютою (хабарів Пак Чжон Хі не брав), а дисциплінованим виконанням урядових розпоряджень. Так з’явилися на світ південнокорейські «чеболь» — багатопрофільні сімейні холдинги.
Одним з напрямків країни було обрано будівництво і реконструкцію об’єктів на Близькому Сході та в Південно-Східній Азії за посередництвом вже існуючих компаній. Вигравши тендер і відновивши за держзамовленням підірваний під час Корейської війни міст в Сеулі, Hyundai Construction не заробила ні копійки … але при цьому зажила слави надійної компанії, яка зуміла вкластися в бюджет (насправді зазнала збитків) і здати об’єкт завчасно. Після цього Чон Чжу-Ен почав отримувати десятки замовлень і став відомою особистістю в оточенні тодішнього глави держави. До 70-х років економіка Кореї ставала все міцнішою, і уряд оголосив про «ударний» розвиток важкої промисловості. До боротьби за першість приєдналася і компанія Hyundai, яка на той час вже могла розраховувати на фінансову підтримку та гарантії з боку влади. Результат – у наступні роки корейська імперія зробила країну другою кораблебудівною країною світу і на «виручені кошти» провадила активне будівництво автопідприємств і заводів з виготовлення електроніки, що призвело до з’яви підрозділів Hyundai Motor Corp. і Hyundai electronics.
Протягом чверті століття Hyundai посідала в списку чеболь першу або другу сходинку. У 1987 році до складу холдингу входило 34 дочірні компанії, на підприємствах яких працювало 159 тисяч осіб. Концерн виробляв кораблі, автомобілі, електроніку, локомотиви, верстати, електроустаткування, сталь, займався нафтохімією, будівництвом і страхуванням.
Перебуваючи на вершині успіху, 75-річний засновник Hyundai вирішив випробувати себе в політиці. У 1992 році він балотувався на пост президента, але програв. Крім того, що набрав всього 16% голосів, його звинуватили в порушенні законів про фінансування виборчих кампаній і засудили до трьох років тюремного ув’язнення (умовно). До поразки і проблем в підрозділах Hyundai додалася криза 1997 року, яка розорила найближчого конкурента — Daewoo (1999 р).
У суспільній думці суперконцерн відразу перетворився із символу успіху та процвітання на символ корупції та неефективності. У нових умовах уряд узявся за програму реструктуризації чеболь. Її головна мета — зробити корейських гігантів схожими на «нормальні» західні концерни: спеціалізуються в кількох галузях і керовані професійними менеджерами, а не членами клану засновника концерну. Уряд дробить чеболь, змушуючи їх надавати самостійність дочірнім компаніям, наполягає на введенні до складу керівництва менеджерів «зі сторони», на збільшенні впливу рядових акціонерів.
Hyundai уникнув прямого банкрутства, але в 2000 році засновник цілої корейської імперії вирішив відійти від справ, передавши владу своєму синові Чон Мон Ку (Chung Mong-koo). Подарунок солідний, але і обтяжуючий, адже кредитна заборгованість холдингу була більша за його капітал учетверо!
«Найбагатший бідняк» Кореї помер у 2001 році, але буквально перед самою смертю сформулював «десять уроків глобальному підприємцю». Незважаючи на свою жорсткість стосовно працівників (будь-які страйки він придушував відразу). До останніх днів свого життя він ходив на роботу пішки, долаючи 5 км шляху.
Отримавши кермо влади, 72-річний спадкоємець серйозно взявся за якість автомобілів. Усього за шість років йому вдалося в рази поліпшити цей показник і на 360% (!) підвищити продажі Hyundai на найбільшому авторинку — в США. Навряд чи хтось сперечатиметься з тим, що Hyundai не вдалося завоювати цілу армію шанувальників і в Україні.
Син засновника досі залишається найбагатшою людиною Кореї. Якщо вірити цифрам і фактам, йому направду не тільки вдалося утримати компанію на плаву і поліпшити її статок (принаймні, автомобільний відділ). Однак за останні три роки його тричі «саджали». У 2007 році Чунга засудили до трирічного тюремного ув’язнення за розкрадання 90 млрд вон ($ 96 млн доларів) через махінації. У 2008 році Чона-старшого помилував особисто президент Південної Кореї. У підсумку він відсидів лише два місяці від терміну, що його призначив суд. На початку 2010 року знову опинився в центрі скандалу. Пенсійна служба Південної Кореї, що володіє 4,56% акцій Hyundai, звинуватила спадкоємця Hyundai в тому, що він промотав гроші компанії. Суд визнав його винуватцем фінансових втрат корпорації.
Власне у модельному ряду корейського автогіганта, по суті, немає такої класичної моделі, як VW Golf або MINI. Єдина традиція Hyundai — залишати бізнес в руках членів династії, яким поки що вдається утримувати більшість цінних паперів імперії Hyundai.
