Ознаки поганого бензину: продаж «бодяги» під виглядом бензину і дизеля є дуже прибутковим бізнесом

Експерти стверджують, що у періоди різкого зростання цін на паливо продаж «бодяги» під виглядом бензину і дизеля є дуже прибутковим бізнесом для всіляких ділків. Експерти Інституту споживчих експертиз, Національного транспортного університету спробували з’ясувати, як правильно треба обирати пальне для автомобіля, щоб він не зіпсувався.


 

Переробка і виробництво
Усі види автомобільного палива одержують з однієї сировини — нафти. На нафтопереробних заводах (НПЗ) нафту нагрівають і методом «прямої» перегонки розділяють за температурами кипіння на різні види палива: бензин, гас, дизпаливо, і в залишку — мазут. Однак товарною продукцією вони стають тільки після видалення шкідливих для двигуна сполук (смол, сірки, парафінів та інших компонентів) — для цього на НПЗ роблять додаткове очищення. Залежно від ступеня очищення і якості присадок, автомобільне паливо поділяють за екологічним рівнем, відповідно до європейської класифікації: Євро-2 (сірки не більш як 0,005%), Євро-3 (сірки до 0,0015%), Євро-4 (сірки до 0,0005%) і Євро-5 (сірки до 0,0001%).
Після цього продукцію продають за оптовою ціною на нафтобази, куди вона часто надходить у вигляді напівфабрикату, у який вже на місці заливають присадки (октаномісткі, антидетонаційні, миючі та ін.) і одержують той самий «А76», «А92» і «А95». Тільки після цього готовий продукт везуть на АЗС і продають автомобілістам. Продаж палива, що не відповідає хоча б нормам Євро-2, українським законодавством заборонено. Але шахраям вдається обходити і цю заборону.
Микола Худолій, директор лабораторії з випробування паливно-мастильних матеріалів при Національному транспортному університеті, говорить, що, крім шести великих НПЗ, які у всіх на слуху (Одеський, Кременчуцький, Лисичанський, Херсонський, Нафтохімік Прикарпаття, Галичина), в Україні працює безліч дрібних виробників, які орієнтують свою продукцію одразу на сільгосптехніку й автомобілі старих конструкцій. Такі міні-заводи, аби уникнути проблем з контро-люючими органами, пишуть у документації про те, що випускають не «паливо автомобільне» за ДСТУ, а «компонент» відповідно до власних технічних умов. Кількість сірки, смол і парафінів у такому бензині і дизпаливі значно відрізняється від держстандарту, відповідно, заливати його в бак для сучасного автомобіля небезпечно. Щоб не потрапити в халепу, рекомендовано перед заправкою на невідомій або сумнівній АЗС попросити в них технічний паспорт на паливо і переконатися в тому, що в ньому написано саме «бензин автомобільний ДСТУ 4063-2001» і «дизельне паливо ДСТУ 3868-99».
За словами експерта, якщо двигун автомобіля відповідає нормам Євро-2 і вище, а його заправляти сірчастим паливом, це швидко призведе до виходу з ладу свічок, каталітичного нейтралізатора, паливної апаратури й інших елементів «серця» автомобіля. Те ж саме стосується і сучасніших двигунів: якщо в паспорті двигуна записано, що він відповідає нормам Євро-3 і вище, заливати в бак потрібно тільки паливо, яке піддали дуже високому ступеню очищення.

якісний бензинСАМ СОБІ ЕКСПЕРТ

Вираховуємо справжній бензин…

За кольором. Якщо є така можливість, наберіть бензин у прозору тару і подивіться на світло: не має бути ніяких домішок, а колір — тільки блідо-жовтий (виняток — мережеві заправки, на яких бензин підфарбовують спеціальними фарбниками-суданами для захисту від підробок). Простий аналіз можна зробити і самотужки: додайте в бензин марганцівки, і якщо він набув рожевого кольору, значить, у ньому є домішки води.

За запахом. Підозру має викликати і незвичайний запах: наприклад, можна відчути нафталін, сірководень, меркоптанову сірку (різкий запах зрідженого газу) — насторожити має будь-який запах, який не характерний для нафтопродуктів.
На дотик. Спробуйте капнути бензином на руку — чистий продукт сушить шкіру, а не розмазується жирною плямою — ознака домішки дизпалива.
…і дизпальне
За кольором і запахом. Як і у випадку з бензином, ознакою підробки є нетипові колір, запах: справжній дизель трохи темніший від соняшникової олії і має приємний масляний запах, а темний колір і сморід, як від мазуту — ознака підробки.
За зовнішнім виглядом. Якщо ви набрали дизель у прозору ємність, зверніть увагу на дно — там не має бути ознак води або піщинок. Особливо обережним треба бути взимку: навіть при низькій температурі дизпаливо має залишатися рідким, а будь-яке згущення або наявність білих пластівців — ознака парафінів, що випали.
На дотик. Дизпаливо має бути маслянистим і жирним, якщо ні — воно сильно розведене з бензином.
Експерти кажуть, що навіть якщо паливо не відповідає стандартам, негативний вплив на автомобіль відчутний не відразу: щоб вивести двигун з ладу, потрібно регулярно, протягом від півроку до кількох років, заправлятися бензином або дизелем, який трохи не дотягує до стандартів.