ІСТОРІЯ Lamborghini

Іслеро (Islero), уракко (Urraco), міура (Miura)… Любителям кориди ці назви порід бойових биків і їхні клички добре відомі. Але зовсім не про це іспанське видовище йтиметься. 28 квітня 1916 року народився Ферруччо Ламборгіні (Ferruccio Lamborghini) — людина, яка вписала одну із найяскравіших сторінок у всесвітню історію автомобілебудування.

---

Ну, а до чого ж тут корида й бики? Усе просто:

не тільки був упертий, як телець, що дозволило йому кинути виклик самому Енцо Феррарі, не тільки народився під цим знаком Зодіаку, але й був палким шанувальником кориди, тому автомобілі цієї марки діставали імена на честь легендарних бойових порід, прославлених арен або центрів розведення племінних биків. Та й емблема Lamborghini — бик, що атакує — не залишає сумнівів щодо пристрастей і темпераменту Ферруччо.
Ламборгіні родом з провінції Феррара, що у північно-східній частині Італії. Дитяча пристрасть до техніки перемогла волю батьків, які мріяли, що син продовжить сімейні традиції й буде виноробом. Однак Ферруччо вступив на факультет промислового дизайну Технічного університету й вивчав обладнання сільськогосподарської техніки. У роки Другої світової він служив на авіаційній базі на грецькому острові Родос і обслуговував та ремонтував техніку.

Відразу після війни Ламборгіні вдалося налагодити невеликий бізнес — він скуповував військові транспортні засоби й переробляв на сільськогосподарські машини. Справи йшли непогано і в 1949 році Ламборгіні, заснувавши фірму Lamborghini Trattori S.p. A., став проектувати й випускати власну техніку. І до кінця 1950-х років компанія Lamborghini Trattori стала фактично монопольним виробником тракторної техніки в Італії й однією з провідних у Європі.

Що дозволене Юпітеру…

«Після того як я купив свій перший Ferrari, інші автомобілі мого гаража — Alfa Romeo, Lancia, Mercedes, Maserati, Jaguar — канули в забуття», — згадував Ламборгіні в одному зі своїх інтерв’ю.
У нього було кілька автомобілів цієї марки, та тільки усі мали якісь технічні проблеми. Саме на них і приїхав скаржитися промисловець знаменитому гонщикові. Самовпевнений Енцо відповів йому в дусі латинських висловів: що дозволено Юпітеру, не дозволено бикові. Точніше, такий був зміст, фраза ж пролунала так: «Ламборгіні, може, ти й здатен водити трактор, але з Ferrari тобі не впоратися». Саме із цих слів і почалася історія автовиробника Ферруччо Ламборгіні.
Треба сказати, йому неймовірно пощастило — у компанії норовливого Феррарі відбувся розкол, і в 1961 році кілька провідних фахівців пішли до Ламборгіні, який до того моменту вже марив ідеєю переплюнути великого Енцо й зібрати автомобіль класу Gran Turismo — це високошвидкісні автомобілі для доріг загального користування. Його головною метою залишалося створення ідеальної дорожньої машини, а не гоночної. І це в ті роки, коли багато виробників щосили намагалися брати участь у перегонах, щоб привернути увагу до своїх авто.
У першій серійній машині Lamborghini 350 GTV потужність двигуна становила 270 к.с. Саме цей автомобіль у жовтні 1963 року Ферруччо Ламборгіні представив на туринській виставці. Але з ним, можна сказати, сталася неприємність: річ у тім, що дванадцятициліндровий двигун не вмістився у скісний капот автомобіля. Тому довелося виставляти силовий агрегат окремо від кузова, у двигуннний відсік якого навантажили цеглу — щоб передня частина не задиралася.

Але вже через рік оновлений Lamborghini 350 GT зривав овації на автосалоні в Женеві. Правда, об’єм двигуна було збільшено до чотирьох літрів, а потужність зросла на 50 к. с. Щоб знизити витрати на виробництво, кузов вирішили виготовити не з легкого алюмінію, а зі сталі — у підсумку Lamborghini 400 GT додав у вазі кілограмів чотириста й програв своєму попередникові у динамічності.

Красуня з війками

Lamborghini Miura 1966 року дотепер посідає позиції лідера в списку найкращих суперкарів минулого століття. Низький кузов, довгий капот, хижі фари, що майже лежать на капоті, з «війками»… Кузов повністю було виконано з алюмінію. Дванадцятициліндровий двигун розмістили поперечно перед задньою віссю. Ще одна цікава особливість: в один блок із двигуном об’єднали коробку передач, тридискове зчеплення й диференціал.

У чергу на «Міуру» записувалися за рік наперед, що дозволило продати за 6 років 763 екземпляри — чимало, враховуючи ціну й той факт, що це автомобіль класу GT.

Гримнути дверима на прощання

До початку 1970-х завод Ламборгіні став легендою — тут народжувалися ексклюзивні Gran Turismo ручного збирання за захмарною ціною. Але до цього часу Ламборгіні задумав вийти із гри. Його прощальним витвором став Countach. Уперше його показали на Женевському автосалоні в 1971 році як спадкоємця Miura. Розкішний і функціональний салон. Двері автомобіля відчинялися не в боки, а вгору. Ці технічні особливості захоплювали фанатів Gran Turismo. Про більш ефектне завершення кар’єри не можна було й мріяти, і в 1974 році Ламборгіні продав контрольний пакет акцій.

І потім вже до кінця своїх днів виробляв елітні вина — можна сказати, на старості виконав волю батьків.